Бій під Берестечком

Бій під Берестечком

Учень1: Свята земля- це особливі місця на лиці земному, увінчані вічною славою.

Учень2: Свята земля українська – це особливі місця, де волає до нащадків кров предків наших, пролита за волю і честь.

Учень 3: Скільки її було у віках пролитої, і не все ми знаємо й пам’ятаємо. Не всі подвиги людей наших у різночассі залишились у серці й душі, освячені вічною любов’ю.

Учень 4: Серед них святе місце – Берестечко, де відбулася грандіозна битва Богдана Хмельницького із насідником – ляхом . тут лягло більше трьох тисяч вояків наших . Про це місто писали поети й літописці, і про битву під ним, над річками Стир і Пляшівка, бо попіл сердець там зотлілих і до сьогодні стукає нам у груди. Бо там зрештою свого часу вирішувалася доля Української революції, що її очолив Богдан Хмельницький. Бо це одне із місць наших, котре вічно нам болітиме, але й вічно кріпитиме наш дух.

Учень 5:

Спиваєш мовчки предківську печаль,

Що впала тут, як птаха в сиві плавні,

І проступають образи уявні

На темнім тлі козацького меча.

Раптово часу зірвано печаль,

Немов сургуч на тайному посланні,_

І черепів завіти сповідальні

Читаєш крізь іній на очах.

(В. Гей)

Учень 6: Волинський дослідник Григорій Гуртовий видав книгу «Волинь – край козацький» . Свою розповідь він починає словами:

«Українське козацтво – то живе, пульсуюче серце нашої відроджуваної державної історії. Воно віками осяяне такою молоденькою, казковою відвагою, вражаючої всіх любов’ю до матінки України, таким здоровим гумором, що викликає захоплення і подив у багатьох народів світу. А сивочолі кобзарі струнами бандур і серцем вимовляли, розсівали в пам’яті віків зоряні імена героїв, яких несила ніколи забути.»

Учень 7 :

І не кожен то міг

Скам’янити свій біль і тривоги,

І мовчати,

Де й камінь уже не мовчить,

І дорога одна

За Дніпро, за високі пороги,

Скільки ж душ то знялось -

І летить і летить,

І здається мені,

Наче чую той крик я і досі,

І вожак мені дасть

Місце в цім нескінченім ключі.

Ще не пізно летіть –

Вже не літо, хоча і не осінь,

Шлях Чумацький зорить

І присвітить дорогу вночі.

Учень 8: Козацтво дало Україні багато славних історичних постатей. Серед них зоряно сяє ім’я великого гетьмана Запорізької Січі Богдана Хмельницького.

Розігрується сцена «Дзвінок з майбутнього» ст. 86. «Богдан Хмельницький».

Учень 9:

• Тату, хто ж такий – Богдан Хмельницький? – спитав син.

• Су був, сину, великий чоловік. Великий через те, що він хотів усій Русі-Україні добра і все своє життя поклав на це.

• А хто він такий був7 – спитав син.

• Він був козацького роду : батько його, Михайло, служив читинським сотником. Через се і Богдан міг учитися по школах. Він задля того часу мав велике виховання, умів добре говорити польською й латинською , а опісля навчився турецької та французької мов.

Богдан, як тільки скінчив усякі науки, подався на Запоріжжя. За гетьманування Сагайдачного він укупі зі своїм батьком воював проти турків. Батько був убитий, а Богдана турки взяли в неволю в Царгород, тут він пробув два роки.

Учитель: Після Сагайдачного Україні погіршало, число реєстрових козаків король зменшив, а з селян пани драли шкуру. Сей час для України був дуже гірко.

Тяжко жилося українцям, дуже тяжко! Усюди по Вкраїні лилися сльози, скрізь було ридання – стогнала бідна Україна від невимовного мучення, стогнала і не мала поки змоги видобутися з такого гіркого становища. Кожен українець розумів, що так жити не можна, що смерть краща від такого життя. І справді, більше терпіти було нікуди. Терпець, як кажуть, урвався. Треба було тільки, щоб знайшовся такий сміливий, такий розумний чоловік,який би міг керувати народною силою і дати їй порядок. Такий чоловік і був Богдан Хмельницький. Він зрозумів, що настав час одностайно піднятися супроти своїх ворогів.

Учень 10 : Заявив недвозначно гетьман шляхетськи урядовим комісарам в Переяславі 19 лютого 1649 року : «Виб’ю з людської неволі народ весь руський.»

Учень 11:

Повстання

Гей, хто в полі, хто в стодолі!

Не цурайтесь, не бійтесь долі!

Йди до нашої ватаги,

Як не бракне сил, відваги!

Бачиш, що за дні настали?

Ми звелися, ми повстали!

Проти зайди, проти пана.

Та й за волю, що приспана.

Он – магнати за дукати

Продали нас - не згукати,

Не добитись правди й честі

Без святої битви й месті.

Он – ксьондзі і єзуїти

Прагнуть віру нам згноїти

Хочуть нас зі світу стерти,

Всі гріхи на нас зіперти.

Он – і шляхта виборова:

Неприступна, гонорова –

Доїть нас, неначе бидло.

То ж доволі вже, набридло!

До___________ Богдана,

Як ото води з Йордану.

Вік – одна у нас надія

Тож усі – на лиходія!

(П. Гоць «Тисячоліття»)

Учень 12: На заклик Богдана Хмельницького відгукнулася вся Україна. В 1648 році повстанці виграли 3 битви ( Жовті Води, Корсунь, Пилявці). Козаки впевнено здобували Збараж, Зборів, Львів.

Учень 13: Перемоги козаків наполохали ворожий табір. Король Ян Казимір протягом місяця збирав і упорядковував свої війська. На початку літа 1651 року, він зібрав 200 тисячну армію і рушив на Берестечко.

Учень 14:

З-під Сокаля, через княже

Сунула навала:

І кіннота, і обози - аж земля стогнала.

Як мурашки,вкрила шляхи

І кожну стежину.

Чом знов, Боже, ідуть ляхи

Нищить Україну?

Мовчить небо, мовчать зорі,

Насуває хмара.

Та й покрила нашу землю

Ворожа отара.

Докотилась, де найближче

Виднілось містечко

Страшний табір розмістила

Попід Берестечком.

Євгенія Лещук «Бій під Берестечком»

Учень 15: На полях сіх Острів, Пляшева стояли війська Богдана Хмельницького. Позаду них – болота лівого берега річки Пшенівки з островом Журавлиною, праворуч – заболочена місцина, а ліворуч – на полях селі Митниця, Кримсько – татарське військо. Пустою, непроникною стіною стояв туман, немовби сама природа відстрочувала кровопролиття. І лише десь в післяобідню пору виглянуло сонце, сипнувши своє проміння на поле майбутньої битви.

Учень16: Першим кинулись у бій проти козацької піхоти коняки під проводом Яреми Вишневецького. І одержали від козаків, яким став помічником татарський загін, відсіч. Один з учасників битви, шляхтич Андрій М’ясковський писав : «Ми вже думали¸ що ніхто звідти живим не вернеться. Козаки розпочали атаку і вже близько підійшли до наших військ… Не приятель капав з лютою запеклістю… Цей день був для нас нещасливим внаслідок загибелі багатьох знатних людей, добрих вояк…» Антонович «Коротенька історія Волині»

Учень 17: Козаки мали із собою в спілці кримського хана, який сам не хотів іти Їм на допомогу, тільки був до того змушений султаном турецьким, від якого був у залежності. Отож він помстився Богданові під Берестечком та зрадив у саму гарячу пору. Татари не захотіли допомагати козакам. Хмельницький поїхав доганяти татар, щоб намовити їх повернутися до бою, але татари й слухати того не хотіли та ще взяли його самого у полон. Козаки зосталися без голови, табір їх був серед болота, біля річки Пляшевої . Без Богдана нікому було зробити порядок, почався заколот . Військо побачило. Що не витримає, почало вночі робити греблю з сідел, кожухів та всякого скарбу, щоб тихенько перебратись через болото. Але повстанці, що пристали до війська, які були з найпростішого народу, були мешканці дисципліновані, подумали, що то зрада з боку війська козацького, рушили на греблю натовпом та почали топити один другого.

Поляки цим скористались, забрали весь обоз, скарбницю, документи. Загинуло тоді під Берестечком більше 30 тисяч козаків, решта розбіглися по всі Волині та Київщині.

Учень 18:

Під містом берестечком

Під містечком Берестечком змовкли вже литаври, Поламались гострі списи, кулі одсвистали.

Налетіло гайвороння та й заголосило: «Скільки тої молодої перебито сили!

Справа - триста, зліва - триста, попереду — триста. Скільки того молодого впало товариства!»

Розбрелися коні карі поміж верболози, Карим небом Україна витирає сльози:

«Під містечком Берестечком ми на битву встали, Чом так рано нашу волю кулі освистали?»

Не оплакуй, рідна мати, в полі чистім рани: Краще шабля в узголов’ї, ніж дзвінкі кайдани.

Йосип Струцюк

Учень 19: Шляхта рубала всіх без розбору – чи тол вояк, чи жінка, чи дитина.

Загін козацької кінноти мужньо стримував навалу ворожого війська і поступово відступав, даючи змогу ще багатьом переправитись на другий берег, уникнути розправи. Останній загороджувальний загін трьохсот козаків – добровольців на острові Гайок стримував наступ цілої шляхетської армії. Їх оточили звідусіль. Вони гинули, але не здавались.

Учень 20: Останній козак, якого в народі звали Іваном Нечаєм, знайшов на болоті рибальського човна, і прикриваючись ним 3 години відбивався від польських шляхтичів та німецьких найманців. Багатьох убив, сам був поранений кулями аж 14 разів. Німецький найманець – рейтар списом пробив козакам спину. Так загинув один з 300 героїв козаків. Усі вони полягли в бою, не відступивши, рятуючи все військо.

( У виконанні учнів звучить пісня «Виступали козаченьки з високої гори»)

Учень 21:

Ой чого ти почорніло,

Зеленеє поле?

— Почорніло я од крові

За вольную волю.

Круг містечка Берестечка

На чотири милі

Мене славні запорожці

Своїм трупом вкрили.

Та ще мене гайворони

Укрили з півночі...

Клюють очі козацькії,

А трупу не хочуть.

Почорніло я, зелене,

Та за вашу волю...

Я знов буду зеленіти,

А ви вже ніколи

Не вернетеся на волю,

Будете орати

Мене стиха та орючи

Долю проклинати.

Учень 22: Але те, що в берестецькій битві полягли тисячі козаків та повстанців – свята правда.

(на сцену виходять 2 учні з запаленими свічками, та читають вірші)

Дві свічки

В береги, аж до самої річки,

Упродовж буревісних років,

У жалобі приходить лиш нічка

На поклін до могил козаків.

І завжди у долині зеленій,

Де за раттю проходила рать,

Щось ясніє... неначе знамена –

То дві свічки в пітьмі майорять.

І здається, хтось жалісно кличе,

Хтось блукає у сірій імлі...

Ні, то чайка так сумно китче

І в зажурі стоять журавлі.

Спіть спокійна... у вас є сторожа,

Що відхилить жорстоку ріку.

То ж стоять біля вас мати Божа

Й Україна в терновім вінку

Учень 23: ( на сцену виходить дівчина з вишитими рушниками)

Я вишию серцем рушник на козацькі могили,

А нитки покрашу барвниками сердечної крові,

Щоб хрестики й квіти всі поля Берестецькі покрили

І тоді всі збагнуть мою шану і міру любові.

Учень 24: У дні пам’яті згадаймо тих, хто поліг на Берестецькому бойовищі. Поклонімося й покаймося. Адже маємо великий борг перед славними нашими прадідами. Давайте вшануємо їх хвилиною мовчання.

Учень 24: Між селами Берестечко і Плюшева є музей-заповідник. Він носить назву «Козацькі могили».

Учень 26: У храмі- пам’ятнику – Георгіївській церкві ( побудовано в 1910-1914 рр.) міститься саркофаг з посіченими ворожими шаблями черепами козаків. Поруч стоїть і дерев’яна Михайлівська церква, перенесена сюди з села Острів, у якій перед битвою молився з козаками гетьман Богдан Хмельницький. Сюди. На священне поле битви за волю України, щороку приходять ,приїжджають тисячі волинян, людей із різних куточків України та із закордону , щоб вклонитися пам’яті безстрашних лицарів волі та незалежності.

Учень 27:

Нашої заслуги в тім не бачу, Нашої не знаю в тім вини, Що козацьку бунтівливу вдачу Нам лишили предки з давнини.

Нам і те не добавляє слави, Що вони од чужоземних сил Заступили землю кучеряву Горами високими могил.

Бо коли, закохані в минуле, Прокунаєм свій великий час, Наша лінь нікого не розчулить, Слава ж та відмовиться від нас.

Спогади докучливі, як нежить, Що тій славі принесуть нове? Тільки тим історія належить, Хто сьогодні бореться й живе.

Василь Симоненко

Вчитель: Такою, неймовірно дорогою ціною платили багато поколінь Українського козацтва за волю України, за здобуття «державності і незалежності».

Пройдімся ж віками, зустріньмося з тими, хто започаткував, будив, гартував козацьку волю і славу. Пройдемось по Волині, вчитаємося в імена і в події, і переконаємося, що і Волинь, як і вся Україна, земля козацька, що весь український народ – козацький народ.

Вклонімося йому! Пошануймо його!